ТОП - 25. Наталія Валевська, співачка
Наталія Валевська 15 грудня 2013 року дала великий сольний концерт у Києві. Таким чином наша талановита землячка відзначила свій десятирічний творчий ювілей.
Про згущенку і сольфеджіо
До ексклюзивного інтерв’ю з Наталією Валевською журналістам «ВСІМ» вдалося залучити її найдорожчу людину в світі – маму. Як зізнається співачка, чи не вперше за десять років творчого життя кореспонденти поцікавилися не лише її планами на майбутнє, а й спогадами про дитинство та юність.
Коли Наталії було близько чотирьох років, мама завела дівчинку в дитячий хор «Тоніка», що знаходився в приміщенні теперішнього театру ляльок.
- Перша пісня, яку я наспівувала де тільки могла, була про чудову корову, - ділиться з посмішкою співачка. - Я на той час зовсім мала була й часто не запам’ятовувала всі слова, адже було багато дуже складних творів, наприклад «Аве Марія», ще й італійською мовою. Всім малюкам важко це давалося. Потім пішла на навчання до музичної школи № 2. Мама водила туди мене до певного періоду. П’ять разів на тиждень, коли були заняття, кожного разу мені доводилося спускатися вниз з гірки й навпаки підійматися у будь-яку пору року. Можливо й тому мені не хотілося ходити на уроки сольфеджіо, ну й якось воно мені трохи важко давалося, не моє. Але потім пересилила себе і почала вчити, постійно переконувала себе, що так треба. А уроки вокалу мені дуже подобалися, вони цікавими були.
Як і більшість дітей, Наталія зі своїм братом полюбляла щось солоденьке.
- Мама іноді з ремінцем навіть стояла, коли я борщ не хотіла їсти, не любили ми варені овочі вживати, але скрізь сльози змушені були так робити. Пам’ятаю смачні льодяники-олівці або хліб з цукром чи згущене молоко. Мама намагалася завжди робити харчові запаси, тоді всі так робили, час був таким. Ввели купони, запасалися всім, що могли дістати. Мама чомусь складала солоденьке нам під ліжко. Ми з братом як тільки бачили це, відкривали баночки зі згущеним молоком, і навіть не відкривали, а робили у кожній по дві дірочки й смоктали.
- Коли я вирішувала зробити торт й приходила за запасами, виявлялося, що вже не було чим змащувати, бо мої діти все з’їли, - пригадує мама Наталії. - Вони були солодкоїжками, та й зараз такі ж. Майже нічого не змінилося, тільки виросли, і часи настали інші (сміється – прим. авт.).
Повний вперед!
В 90-х роках часто сім’ї були у скруті, займалися пошуком коштів для прожиття. Не були виключенням і батьки Наталії.
- Я майже завжди сама ходила де тільки можна, адже у батьків не було можливості. Зараз трохи простіше дітям – є тато, мама, купа грошей, костюми, перукарні, салони. В нас такого не було. Я сама пішла до сусіда Саші, в нього на той час були клавішні, й сказала, що мені треба записати альбом. Сама писала, робила аранжування, записувала на касетну плівку. З цим ходила всюди: на КВН, в Палац творчості, біля будинку культури співала, по всіх військових частинах, в Райківській колонії. Їздила по області, не спинялася, повний вперед - всесвіт з нами та Господь.
В 16 років в школі мистецтв відбувся перший сольний виступ співачки.
- Щоб знайти фонограму, треба було, здається, 25 доларів, для мене це були величезні гроші. Пам’ятаю, що мені було дуже страшно. Тремтіло все, ноги й руки, це було справжнє випробування. Ніхто ж не готував – як вийти, що вдягнути. В мене на голові крутили якусь пальму, по 150 разів я змінювала одяг. Але нічого, з цього все почалося.
Потім був обласний музичний конкурс «Пісня над Бугом». Двічі Наталія пробувала там свої сили. Спершу невдало.
- Ми в дуеті з подругою співали й не знали, що обирають переможця соло. Ми так з нею плакали, думали, що все на цьому закінчилося. Але наступного разу я сама написала пісні і аранжування. Зробила все, що від мене залежало, і взяла перше місце. Я зрозуміла, що ніколи не треба впадати у відчай. Треба йти уперед, що б не сталося.
На міському конкурсі «Зоряний шлях» Наталія також перемогла. Переможець міста мав їхати до Києва на зйомки програми «Фант-лото» Надія».
- В сучасному житті десь з 18 років тобі зелене світло горить, і ти ходиш на різноманітні кастинги, які тільки можна. В 90-ті в нас було проблематично навіть мінусівку записати. Треба було стукати у кожні двері, що я і робила. І коли запитують, як стати успішним, мені іноді стає смішно. Зараз в мережі Інтернет є безліч матеріалу. Просто обираєш, завантажуєш, репетируєш і вперед!
Як зізналася Наталія, перший гонорар, який вона отримала, – це п’ять кілограм м’яса та пару мішків гречки та цукру.
- Ми їздили з концертами по області від центру культури, це були важкі 90-ті. Страшний дефіцит, купони, безробіття, безгрошів’я. Для мене була величезна радість, адже я допомагала батькам, щоб в домі були продукти. Мама 100 гривень отримувала на місяць, пішки ходила на великі відстані, щоб зекономити на проїзді. Тата скоротили. Якщо я могла хоч чимось допомогти, то це було класно.
Перемога за перемогою
У 2003 році Наталія стає лауреатом першої премії міжнародного конкурсу «Сім культур» та виборює другу премію Міжнародного конкурсу естрадної пісні імені Івасюка. Працює в обласній філармонії та паралельно в ресторані вокалісткою. Вона завжди була оточена чоловічою увагою. Саме в той час співачка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Як пригадує подружжя, Володимиру довелося докласти багато зусиль для знайомства з нею, це відбувалося тричі. Для Наталії все робилося кожного разу по-новому, так як вона його не запам’ятовувала. Пропозицію руки та серця він також робив тричі. Ця цифра супроводжує їх спільне життя.
Протягом шести років в «Прем’єрі» здобувався колосальний досвід, і в 2005 році відбулася спроба підкорити популярну на той час програму «Шанс», участь в якому повністю перевернула життя співачки.
- Буквально наступного дня після перемоги моє життя кардинально змінилося. Люди почали впізнавати і зупиняли де тільки можливо було – в тролейбусі, на вулиці, скрізь. Всім було цікаво, як справи, який Скрябін, яка Могилевська. Чи вона зла, чи він такий прикольний в житті, чи чесно все було… Якийсь соціотиск був, всім хотілося до мене підійти, висловити привітання або сказати, що за мене голосували. Але ж я не була готова, що в один день моє життя зміниться. Тому для мене це був шок, стрес і навіть депресія. Я два тижні навіть з дому не виходила, емоційний стан був дивний, я не очікувала на перемогу, яка звалилася як сніг на голову. Олімпійських чемпіонів готують до перемоги, тренер психологічно налаштовує їх на це, а тут такого не було. З одного боку радісно, а з іншого…
З тих пір Наталія все активніше гастролює, бере участь у різноманітних проектах, конкурсах, перемагає в Міжнародному конкурсі «Алла Пугачова шукає таланти», пише популярні хіти, знімає кліпи, записує альбоми. Успішно гастролює Україною, Італією, Голландією, Китаєм, Єгиптом, Туреччиною, Великобританією, Францією та багатьма іншими країнами.
Бажання здійснюються
В творчому арсеналі співачки налічується близько 50 авторських пісень українською та російською мовами, а також понад 100 пісень українських, російських і та іноземних композиторів.
Нещодавно по телебаченню транслювали чергову веселу програму «Співай, якщо зможеш». Наталія взяла в ній участь. Прийшлося навіть пригадати уроки бальних танців та шкільну фізкультуру.
- Нетипова передача. Над нами з Вардою паркурщики літали, от це було страшно. Я реально тремтіла, десь «завалить» ногою в скроню, ну й все, скільки ж то треба, стало за життя страшно, адже в мене дуже виражений інстинкт самозбереження… В одному з конкурсів я навіть робила мостик, він з бальних танців залишився, та й уроки вчителя фізкультури Ігоря Валентиновича зі школи № 25 пройшли недаремно. Передаю їм всім великий привіт…
Нещодавно співачка записала нову пісню, готується кліп та запис четвертого альбому. Саме з ним та новою творчою програмою вона планує завітати до рідного Хмельницького. Загалом планів у неї дуже багато й Наталія сподівається на їх швидке здійснення. А поки що графік артистки розписаний аж до травня.
- Що стосується концерту у Хмельницькому, то, можливо, це буде наступної осені. Мені часто телефонують та пишуть хмельничани, й не лише, аби я дала якусь пораду. Щоб досягти певних вершин необхідно багато працювати, зазвичай нічого просто не падає з неба, необхідно докладати великих зусиль. Ідіть до своєї мети. Не зупиняйтеся… Я б дуже хотіла, щоб наше рідне місто розвивалося, аби люди мали гарну високооплачувану роботу, були забезпечені всім необхідним. Взагалі хочу побажати усім хмельничанам Божої благодаті, щоб всі були здорові. Аби всі люди могли себе реалізовувати в тому, чого дуже хочеться. Нехай у всіх бажання здійснюються!
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Хмельницькому
