Пиво на розлив може бути небезпечним – РОЗСЛІДУВАННЯ

Відпочиваючи у вихідний день, зайшли в паб. Найприємнішим напоєм для нашої компанії було пиво. Через деякий час напою стало мало. Замовили ще. Несподівано наше спілкування обірвалося. Причиною цього було пиво з яскраво вираженим неспецифічним запахом, що викликало нудоту. Дякуючи Богу, власник пивбару був неконфліктний. І ми змогли з'ясувати причину. Яким було наше здивування, коли виявилось, що пили пиво з того самого кегля, з того самого посуду. Був лише один нюанс — замінили балон з вуглекислотою.

Тому що корупція

А далі — ще більше. Прострочений термін експлуатації балона, відсутність сертифіката, що і спричинило наші незручності. Спроба з’ясувати, хто заправив балон, навіть за сприяння власника пабу, не дала результату. Адже постачальник також не мав відповідних документів.

Утім, з'ясувати причини було непросто — тема виявилася складною, завуальованою, корупційною і прибутковою.

Передусім, провідавши деяких постачальників, журналіст запропонувала надати сертифікати. Цього не зробили, але викликали наряд міліції. Прибула відомча охорона. Виникла реальна загроза життю журналіста. Документи кореспондент так і не отримала, але розслідування продовжила.

Хто винен і що робити

З’ясувалося, що в Україні є тільки два заводи, які спеціалізовано виробляють так звану “харчову вуглекислоту”. Один розташований у місті Бровари і належить “Coca-Cola”, другий — у Вінниці. Це ТОВ “Техногаз”.

Побувати на виробництві відомої американської компанії нам не вдалося, а от у Вінниці нам надали доступ до всього виробничого процесу. Виробництво тут відбувається на потужностях заводу датської компанії “UNION”. А в королівстві Данія до якості ставляться відомо як. На жаль, не так, як хотілось, щоб було у нас.

Як ми з'ясували, виробники натурального газу високої якості поставлені в Україні в нерівні умови. Адже споживачам конче потрібна кінцева ціна продажу за тонну або за балон. І з чого вона виробляється, їх не цікавить. А нас зацікавило!

Загалом викликає здивування, що у нас кислота з відходів коштує стільки ж, що й продукт спеціалізованого виробництва. Виходить, що українці в гонитві за дешевими цінами відмовляються платити більше за якісний продукт.

Ось і вимушені виробники “Мерседеса” продавати свій товар за ціною “Запорожця”.

Люди забувають, що мова йде про здоров’я. Виходить, що підприємство бере кредит, купує новітній завод за мільйони євро, щоб ми могли споживати якісні продукти, а українські реалії та наша байдужість зводять нанівець і бізнес, і наше здоров’я.

Але є українські компанії європейського рівня, до керівництва яких прийшли європейські менеджери. Вони поставили роботу так, що втрата іміджу за рахунок неякісного газу для них важливіша, ніж копійчана вигода при закупці хімічного фільтрату. Тому вони і купують у Вінниці майже половину об’єму виробництва вуглекислоти наших земляків.

Більше того, з’ясувалось — людям говорять, що хімічна формула СО2 однакова як у хімічних відходів після фільтрації, так і у спеціалізованого виробництва. Але є вірогідність потрапляння якогось хімічно небезпечного продукту в разі протікання, наприклад, якоїсь трубочки на хімвиробництві. І тоді ніяка фільтрація вже не може допомогти. А яка вірогідність такої ситуації на наших хімічних виробництвах, ми з вами знаємо.

З запитаннями про аварії ми звернулися до виробника вуглекислоти об’єднання “Черкасиазот”. Тут повідомили, що рівень безпеки у них на надзвичайно високому рівні. А от про те, чи вони виробляють “харчову вуглекислоту” з відповідними документами, не відповіли - промовчали. Показали сертифікат якості, в якому вказано, що вуглекислота вищого гатунку і вміст СО2 — 99,9%, що і власне відповідає ДСТУ №4817 2007 року.

Прекрасно! Ми задоволені, що виробник зміг відфільтрувати відходи до 99,9%! Але хотілось би знати, що ховається у тих 0,01%? Тому і робимо висновок: всі виробники мають гарантувати виконання вказаного ДСТУ. Але, як відомо, “чорт плутається в деталях”. А деталі такі: при фільтрації відходів оті 0,01% якраз і можуть бути результатами основного виробництва, а при спеціалізованому — там більше нічого немає. І, як говорять на таких виробництвах, то залишки парів води.

Можливо тому ми інтуїтивно замовляємо у ресторані воду без газу. Але ж у пиві — той же газ! На жаль, стало відомо, що у пиві пабів здебільшого газ з відходів хімічних заводів, які виробляють аміачну селітру чи мочевину (азотне добриво — для тих, хто не знає).

- Цікаво, що у пляшці пива (за ціною 12 грн) газ коштує 10-12 коп., а шкоди він може завдати чимало, коментує завлабораторією ТОВ “Техногаз”, - Ірина Шевченко.

Береженого Бог береже!

Висновок — потрібно нам, споживачам, цікавитися тим, що ми споживаємо. І згідно з законодавством, ми маємо право контролювати якість будь-якого продукту, який купуємо. Адже ті державні органи, на які покладений контроль за якістю, на жаль, за фактом цим питанням не займаються.

Власник пабу, звідки все почалося, дякує журналістам, що йому так легко обійшовся професійний промах. Адже він ніколи не надавав значення такому дріб’язковому питанню, як балон вуглекислоти. Купував, де заманеться і вважав, що не ризикує. Однак на сьогодні він розуміє, що ризикував не тільки здоров’ям відвідувачів.

Окрім якості продукції газу, в балоні є ще інша проблема. Це вибухонебезпечність тих, які поставляють незрозумілі постачальники. Такі вироби не проходять вчасно атестацію і можуть у будь-який час вибухнути.

Підприємцю! Ти готовий ризикувати життям своїм та родини і всієї громади загалом, купуючи несертифікований, незрозуміло ким і чим наповнений балон? Вирішувати тобі!

А як кажуть в народі, “Береженого Бог береже”. Тож є всі підстави наполегливо вимагати (як споживачам) наявність документів на послуги, які оплачуємо своїми грошима.

Тетяна ЛОЗІНСЬКА, спеціально для «ВСІМ»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.