Хибні ідеали

Взамін на це, тодішня «номенклатурна деспотія» вимагала від будь-якої особистості приносити себе в жертву в ім’я «світлого майбутнього». Однак, дійсність була нестерпною, а мислення завжди «подвійним» (для офіційних висловлювань, і для побутового вжитку в близькому колі людей, яким можна довіряти).

Щось на зразок цього, можна спостерігати в сучасній «скрєпной» та КНДР. Коли обмеження прав людини пояснюється ворожим оточенням, от тільки «вороги», ще не до кінця усвідомлюють свої підступність і хижацькі наміри.

Тому, якось дивним виглядає відчайдушне прославляння «совкового» минулого людьми, які були очевидцями реалій життя при «розвинутому соціалізмі». Їх спорадичні звинувачення у політичних репресіях чи розправах, взагалі звучать абсурдно та є досить комічними. Хоча, всі і так чудово знають про справжню суть обурення суворою дійсністю. Водночас, цими «корисними бовдурами» користується агресор.

Сьогодні трапляються істеричні інтерв’ю російським псевдо-журналістам лідера напівпідпільної КПУ, які мавпують партійно-комсомольські функціонери нижчі за рангом, намагаючись створити викривлену реальність, де комуністи: користуються широкою суспільною підтримкою, є представниками інтересів народу (народних мас) та борцями з ненависним режимом. Ці фантазії монотонно публікуються на всіляких ідеологічних сайтах і групах соцмереж в сподіванні загітувати якусь несформовану свідомість.

Таким проявам мазохізму варто тільки поспівчувати, а також, не сприймати всерйоз, оскільки вони нічого спільного із адекватністю не мають.

На противагу «викопним» утопістам протиставити можна свідоме громадянське суспільство із забезпеченням середовища для гармонійного розвитку кожної особистості. Потрібно тільки пам’ятати, що жоден зайда нам його не збудує. Ця відповідальність лежить безпосередньо на нас, а часу катастрофічно обмаль.