«Незнана Хмельниччина»: цікавинка на цвинтарі і дивовижні місця Летичева

• Юрій Даценко та його дружина Катерина об’їхали усю Хмельниччину і побували у неймовірних місцях.
• Про те, що знаходиться зовсім поруч і що варте вашої уваги вони розповідатимуть на vsim.ua.
• Цього разу мандрівники розповідають про дивовижні місця, які можна побачити в Летичеві. 

Цього разу ми запросимо вас у, здавалося б, добре знане місце. Але з власного досвіду знаємо, що воно відкриває нові грані, варто лише зійти з находжених стежок. Тож сьогодні їдемо в чергову подорож вихідного дня до Летичева.

Рибні смаколики

Чудовою дорогою в напрямку на Вінницю долаємо порядка 50 кілометрів і перше, чим вітає гостей Летичів, це славнозвісний рибний ринок, котрий просто гріх оминути увагою! Голова починає паморочитися від неймовірних ароматів уже за кілька метрів від яток, а варто зайти поміж ряди, як очі розбігаються від різноманіття рибних смаколиків.

Навантажені смачненьким, рухаємося далі в містечко і одразу ж за автостанцією, праворуч, звертаємо до першої цікавинки старого Летичева – Санктуарію Летичівської Богородиці.

Вражаючий Санктуарій

Нинішній Летичів – невеличке провінційне містечко, насправді відомий з далекого 1265 року, а у 1429 отримав Магдебурзьке право. У 1589 році Подільський генеральний староста Ян Потоцький будує у Летичеві мурований оборонний замок. На початку XVII століття у Летичів приїздять монахи домініканці і починається будівництво костелу та монастиря, що нині знаний як Санктуарій Летичівської Богородиці. І саме з цього місця розпочинається наша подорож старим Летичевом.

До Санктуарію пускають без перешкод, тож сміливо проходьте на територію та обов’язково зазирніть у костел, котрий вражає розписами. Не посоромтеся заприятелювати із місцевим настоятелем – отцем Адамом, котрий залюбки проведе вам екскурсію святинею та розповість багато цікавого з історії містечка.

Вежа, біля якої хочеться сфотографуватися

Важко не помітити біля стін Санктуарію величний пам’ятник Устиму Кармелюку, за котрим височіє єдина вціліла вежа Летичівського замку – саме того, котрий будував Ян Потоцький. Ще донедавна вежа виглядала жалюгідно, але сьогодні вона дбайливо відновлена стараннями все того ж отця Адама та коштом Санктуарію і виглядає як справжній туристичний об’єкт, біля котрого неодмінно хочеться сфотографуватися.

Варто пройти територію Санктуарію наскрізь, вийти через протилежні ворота та трохи заглибитися в стару частину містечка, від котрої, щоправда, нічого вже не залишилося, проте, збереглася старовинна мурована Михайлівська церква XV століття. Храм, досить суттєво перероблений, не надто виглядає на свій вік, але товстезні стіни та могутні контрфорси свідчать про оборонний статус святині.

Цікавинки на цвинтарі

Повертаємося до центральної автодороги та рухаємося далі містечком, але не поспішаємо, бо вже на наступному перехресті – у самому цетрі – звертаємо ліворуч та рухаємося прямо, поки по праву руку не побачимо старий міський цвинтар. Наступна цікавинка, як не дивно, чекає на нас саме тут.

Кожен із нас у школі на уроках історії чув про цю людину, а на уроках літератури ще й читав, але надзвичайно мало хто хранить у пам’яті той факт, що наш український Робін Гуд, напівлегендарна особистість, людина-загадка Устим Кармелюк похований саме на летичівському кладовищі!

Минаємо маленьку цвинтарну церкву та йдемо стежечкою прямо, поки праворуч не побачимо невеликий горбок із примітним пам’ятником – саме тут і знаходиться могила легендарного народного месника, до котрої дійсно не заростає доріжка. Дивно та сумно, що коли ми першого разу шукали могилу та розпитували про неї у місцевих мешканців, мало не кожен робив великі очі та зводив плечима – власна історія і досі невідома більшості людей...

Окрім могили Кармелюка на цвинатрі ще багато цікавого, зокрема – старі мармурові надгробки, котрим більше за сотню років. До православного цвинтаря примикає і старий католицький, на котрому у дальньому кутку знаходиться дбайливо відновлений меморіал воякам Війська Польського, котрі загинули в боях за Летичів.

Замість музею - хащі

Якщо ж продовжити рухатися Вінницькою трасою, то вже майже на виїзді з містечка праворуч знаходиться старий єврейський цвинтар, про котрий теж мало хто знає через байдужість і саме тому цвинатр, котрий міг би бути музеєм, заростає непролазними хащами. Проте, незважаючи на це, радимо вам завітати сюди і поглянути на чудові кам’яні надгробки, загублені у гущавині заростей.

Загалом, подорож вихідного дня до Летичева не забере у вас ані багато часу, ані коштів (якщо не рахувати рибного ринку), тож настійно радимо відвідати це тихе містечко та доторкнутися до власної забутої історії!

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.