Вони називають себе рідновірами, мають свій календар і вірують в древніх, дохристиянських богів. Вони не дотримуються посту і змінюють імена, які їм дали батьки, називаючи себе тим, яке найкраще їх характеризує. Навіть рік язичники вираховують по-іншому. На сьогодні йде 7524-ий...

 

Вірують у володаря вітру 
Хмельницька громада слов'ян називається "Стріли Стрибога". Вона виникла в 2005 році. І чи не перша в Україні домоглася визнання у влади. Як?  Міські чиновники визнали і внесли у генеральний план міста священне місце рідновірів як місце паломництва.  
Збираються вони на капищі на березі Південного Бугу. Саме там проводять свої обряди і свята, співають пісень і водять хороводи навколо Стрибога. У нього, до речі, і вірують, вважають своїм кумиром. Стригбог - бог вітру. Християнство, на їхню думку, є чужою вірою для українців. 

 

Їхня релігія і світогляд базуються на слов’янській міфології, а самі язичники хочуть відновити рідну праслов’янську віру. Буває навіть, що проводять обряди жертвоприношення. Але все обходиться без крові. "В жертву" приносять пироги чи інші гостинці, які рідновіри роздають близьким. Або молоко чи зерно для "матінки-Землі".

 

Олена Овчиннікова або як її звуть серед рідновірів Велеслава, у громаді вже більше десяти років. Колись її запросив колега на свято Матері Землі – Макоші. На березі річки рідновіри розпалили вогнище і водили хороводи. Саме з того часу життя Олени змінилось. 

 

- Я встала у хоровод - і відчула, що це моє, рідне, що воно у крові, в пам’яті - завжди було і є, тільки ніби прокинулось. Потім згадувала ці відчуття - і вони повторювали те, що говорила бабуся. Те, як прийнято було в родині, те, як сприймається світ серцем. Ніяких запитань, в середині розкривався світогляд – все рідне, природне і зрозуміле, - розповідає Велеслава. 

 

В ніч перед обрядом я читала про слов'янські імена і думала, яке з них може бути своїм. Коли проводяться обряд "ім'янаречення", то ім'я ніби сходить зверху. Тоді я справді саме його побачила і відчула. Тепер воно моє! Сім'я Олени разом йшла до рідновірства. 
 

- Чоловік на початку 2000-х років часто їздив у відрядження і там вечорами сидів в інтернеті. Побачив багато інформації про відродження Рідної Віри. Він розказував мені про інглінгів, про лекції та книжки, а я йому - про громаду і обряди. Так ми ніби з двох сторін (теоретичної і практичної) прийшли разом сюди. Потім зрозуміли в чому сенс життя - і народили ще двох діточок. Ми навіть сміємось - якби раніш прийшли до цього світогляду, то народили б ще! А так - вже старша дочка подарувала двох онуків, - посміхається Олена. 
 

Велеслава говорить, що світогляд – це життя в природі. Тому свята у них формуються по Сонцю. Головні – дні Рівнодення і Сонцестояння. Святкують на Капищі Стрибога гуртом або ж по-сімейному – вдома. Окрім цього, відзначають Стрітеня-Громниці, Стрибога, Велеса, Покрови, сиві Діди і Долі…багато свят, які для багатьох хмельничан незнайомі. Також дотримуються «своїх» обрядів. Головне, як каже Олена Овчиннікова, жити по-совісті і в ладу з природою.

 

 

Світояр переконаний, що ім’я для рідновіра – це його шлях або ж дорога, якою потрібно слідувати для досягнення мети. Свій шлях до рідної віри називає дуже довгим. Розповідає свою історію так:
- Колись ще в молодших класах школи вчитель дуже гарно розказував легенди із словянської міфології. Про Перуна і Стрибога, Сварога та Ладу. І то було реально цікаво. Але в кінці він закінчив фразою, що цих Богів не існує і ніколи не існувало. А мені, тоді ще маленькому хотілось кричати. "Як то не існує! Як! Он же вони всі є". зараз це звучить можливо наївно, дивно, але саме тоді я вперше задумався про Рідних Богів, - пригадує Світояр. 

Потім, зізнається, було захоплення міфами, яке є й дотепер. Окрім цього, в цих пошуках майбутній рідновір розчарувався у християнстві. Порівнює його з людиною, яка посеред дороги розуміє, що йде не туди. Його шлях в іншу сторону. 

- Я спробував більш глибше вивчити Біблію і різні течії християнства. Але зрозумів, що це не моє. Я довго придивлявся, доки не зрозумів, що це те, що я шукав. Побачив, як люди різних професій, статків і різного віку працюють над спільною задачею. Це було цікаво,  - каже чоловік. 

Зорелада Басюк (37), арт-терапевт:

 

Тетяна свідомо прийшла до рідновірства. Зізнається, ще з дитинства задавалась питаннями про сенс життя і шукала відповіді. Саме ці пошуки привели її до рідної віри.  

 

- Це віра наших предків у дохристиянському періоді, тому що це абсолютно своє, рідне. Було відчуття, ніби я нарешті після довгої розлуки повернулась додому, - каже Тетяна. - Моє ім'я Зорелада я вибирала собі із словянського іменослову, воно зрозуміле і схоже на те, як спочатку хотіли назвати мене батьки - Зоряна, але в загсі їх переконали. Воно мені сподобалось, близьке мені і надихає, - каже Тетяна. 

Зорелада каже, що всі свята у рідновірів відповідають природнім циклам. Повязані зі стихіями і основними астрологічними днями року – два рівнодення і два сонцестояння. 
 

- Багато свят перейшло у видозміненому вигляді у християнство, а багато - у первозданному змісті і в правильні природні дати досі святкується в багатьох європейських країнах, - каже Тетяна. 

Багато уваги рідновіри приділяють вивченню і відродженню давніх звичаїв, культури і традицій поваги до природи.