Гіркі враження від ОЕ у Хмельницькому

Безперечно гурт «Океан Ельзи» - кращий серед того, що ми називаємо українським. Вони кращі за сотні вокалістів навіть інших країн. Так це хлопці, що зуміли заробляючи гроші своїм талантом тішити мільйони і займатися улюбленою справою. Однак…

Завітавши до Хмельницького вони зуміли зібрати тисячі фанів, змогли потішити своєю присутністю і, в якійсь мірі, привітати хмельничан з Днем міста. У кожній пісні, кожному інтерв’ю Вакарчук демонструє свій патріотизм, любов до України та її нації. Та чи патріотизмом можна назвати наступну картину?

Не секрет, що Хмельницький як і кожне інше місто має не лише здорових мешканців, тих, що можуть собі дозволити погарцувати під сценою під улюблену пісню улюбленого виконавця. Є й люди з обмеженими можливостями, ті хто з тих чи інших причин відноситься до категорії «не такі як всі» (саме ж так говорить більшість про людей у візку).

У Хмельницькому такі громадяни вже давно об’єдналися в організацію «Світ без бар’єрів». Разом подорожують, спілкуються, розвиваються та, в першу чергу, намагаються досягнути належного ставлення суспільства, влади та створення умов для них.

Повертаючись до концерту популярного гурту «Океан Ельзи»…

Ці дванадцять чоловік разом з супроводжуючими стояли в кутку стадіону, і все що могли – слухати спів Вакарчука та дивитися на рекрамний проектор «Нової пошти». На територію стадіону їх просто не пустили, адже за словами охоронця, місць для них не передбачено, і була вказівка керівництва абсолютно нікого без квитків не пропускати. При тому, що раніше вони безперешкодно відвідували заходи, а під час останнього візиту «95 кварталу» їм навіть дозволили стояти біля сцени та насолоджуватись концертом. Виходить люди з гумором в нас розуміють, що вже завтра той хто стрибає та бігає може опинитися на місці того хто сидить у візку, а найпопулярніші вокалісти – впевнені, що з ними та їхніми рідними статись нічого не може?

Невже так важко було пропустити цих людей на територію, щоб вони могли хоча б з далеку побачити тих артистів вживу чи на екранах? Звичайно, у фан-зону чи під сцену вони б не ризикнули й самі йти, адже там яблуку не було де впасти, не те, що візок поставити. А от з асфальтованого майданчика на центральному вході відкривалась уся картина, було видно і сцену і монітори – куди краще ніж з кутка бокових воріт.

Єдине, що цікавить – Святослав Вакарчук, а Ти співаєш лише для українців, що можуть стрибати та мають можливість придбати квиток? Чи все ж ти дійсно любиш свою державу, свій народ і просто не знаєш, що так за Тебе вирішують організатори концертів чи служба охорони? Звертаючись до Тебе, я хочу привернути увагу до таких людей кожного – так ці люди не такі як всі, але ніхто не знає, що стало причиною такої біди. Це в першу чергу люди, які як і абсолютно всі інші мають право на гідне ставлення, на повагу та розуміння. Це люди, котрі цінують життя в мільйони разів більше – ніж той хто ходить на двох, їздить на автівці, а не у візку. Це люди, що не менше тих, хто співав на твоєму концерті під сценою люблять музику та хочуть бачити світ! Я не думаю, що 20 чи навіть 50 квитків зроблять гурт багатшим, а для них це можливість стати багатшими на спогади.

Піти на концерт улюбленого гурту для мене було мрією. Але я не отримала того задоволення та того настрою, так як під час кожної пісні для мене, як і для моїх друзів, на екрані замість улюбленого Святослава Вакарчука була картинка колясочників у кутку, а замість пісні в голові крутилися слова охорони «Вказівка без квитків абсолютно нікого не пускати!».